REAL

Параметри інтертекстуального простору української літератури 1920-х років: проблема жіночої (не)видимості

Скорина, Людмила (2022) Параметри інтертекстуального простору української літератури 1920-х років: проблема жіночої (не)видимості. STUDIA SLAVICA ACADEMIAE SCIENTIARUM HUNGARICAE, 67 (1-2). pp. 199-211. ISSN 0039-3363

[img] Text
060-article-p199.pdf
Restricted to Repository staff only

Download (409kB)

Abstract

У статті проаналізована проблема жіночої присутності в інтертекстуальному просторі української літератури 1920-х років. Об’єкт дослідження – творчість письменників, які брали участь у літера-турному житті Радянської України. У першій частині студії висвітлені особливості репрезентації інтертекстем із творів жінок-письменниць у творах письменників-чоловіків, у другій – з’ясовано, як жінки-письменниці апелюють до творів представниць своєї статі. У «чоловічому» сегменті інтертекстуального простору зафіксовані різнотипні інтертекстеми, запозичені з творів 218 письменників, із них – лише 8 жінок: Леся Українка, Марко Вовчок, Марія Загірня, Сапфо, Гаррієт Бічер Стоу, Жорж Санд, Мігрі Хатун, Ганна Ахматова. З’ясовано, що до твор-чості жінок-письменниць автори-чоловіки апелюють у таких ситуаціях: 1) коли йдеться про сфери життя, визнані суто жіночими, зокрема про кохання (Жорж Санд, Сапфо, Мігрі Хатун); 2) якщо твори жінок-письменниць здобули значний резонанс і асоціюються в читацькій свідомості з важ-ливою суспільною проблемою (Гаррієт Бічер Стоу); 3) якщо творчість жінки-письменниці включена до літературного канону (Марко Вовчок, Леся Українка); 4) під впливом літературної моди (Ганна Ахматова); 5) на вибір інтертекстем впливають особисті читацькі уподобання письменників (Марія Загірня). Найпоширенішими різновидами міжтекстової взаємодії є алюзії й ремінісценції, пов’язані з літературною репутацією певної авторки, особливостями рецепції її творчого доробку; зафіксова-но також два епіграфи (з творів Лесі Українки й Мігрі Хатун) і два приклади гіперінтертекстуально-сті (художня трансформація творів Лесі Українки й Сапфо). Другий напрямок дослідження передбачав стислу експлікацію інтертекстуального простору у творах жінок-письменниць. За об’єкт дослідження було обрано твори Марії Галич, Галини Орлів-ни, Варвари Чередниченко й Олександри Свекли з антології «Моя кар’єра. Жіноча проза 20-х років». У цій збірці так само переважають інтертекстеми з творів письменників-чоловіків. Єдина алюзія, пов’язана з «жіночою літературою», виявлена у повісті Варвари Чередниченко «Євпаторія» (згадка про перебування Лесі Українки в Криму). «Не-видимість» жінок в інтертексті української літерату-ри 1920-х років, на мою думку, зумовлена: 1) «дефіцитом авторитетності», упередженим ставленням чоловіків до творчості представниць «другої статі»; 2) незначною присутністю жінок-письменниць у літературному каноні; 3) поширенням андроцентричних стереотипів у культурному середовищі, тому жінки частіше апелюють до прототекстів письменників-чоловіків.

Item Type: Article
Subjects: P Language and Literature / nyelvészet és irodalom > PG Slavic, Baltic, Albanian languages and literature / szláv, balti, albán nyelvek és irodalom
SWORD Depositor: MTMT SWORD
Depositing User: MTMT SWORD
Date Deposited: 12 Mar 2024 15:50
Last Modified: 12 Mar 2024 15:50
URI: https://real.mtak.hu/id/eprint/190130

Actions (login required)

Edit Item Edit Item