Ментальна архітектоніка поетичного синтаксису: когнітивна роль інверсії, еліпсису та анаколуту = A költői szintaxis mentális architektonikája: az inverzió, az ellipszis és az anakoluthon kognitív szerepe

Pokhyliuk, Olena (2026) Ментальна архітектоніка поетичного синтаксису: когнітивна роль інверсії, еліпсису та анаколуту = A költői szintaxis mentális architektonikája: az inverzió, az ellipszis és az anakoluthon kognitív szerepe. ACTA ACADEMIAE BEREGSASIENSIS, PHILOLOGICA, 5 (2). pp. 148-165. ISSN 27866718

Preview

Text 8_Похилюк.pdf - Published Version Available under License Creative Commons Attribution. Download (380kB) | Preview

Abstract

У статті представлено комплексне дослідження поетичного синтаксису в межах когнітивної парадигми сучасної лінгвістики, де граматичні структури розглядають як динамічний інструмент моделювання концептуального змісту та смислотворення. Робота базується на синтезі положень когнітивної граматики Р. Ланґекера та К. Брокчіаса, а також когнітивної поетики Дж. Стіна, Дж. Гевінс та М. Джованеллі. Основну увагу зосереджено на переосмисленні традиційних синтаксичних фігур – інверсії, еліпсису, анаколуту та паралелізму – як специфічних «ментальних жестів», що здатні керувати увагою читача, зсувати перспективу сприйняття та активувати складні когнітивні механізми. Теоретично обґрунтовано, що поетичний синтаксис у художньому дискурсі виконує смислотворчу функцію, виступаючи формою втіленої концептуалізації реальності. На матеріалі поетичного доробку Михайла Каменюка доведено, що синтаксичні деформації не є лише засобами стилістичного увиразнення, а постають когнітивно релевантними операціями, які формують «емоційний каркас» тексту. Зокрема, аналіз інверсії дав можливість виявити її роль у когнітивному профілюванні та реконфігурації просторово-часових координат, де зміщення логічного наголосу прорізає мовну поверхню новою сенсовою глибиною. Досліджено еліпсис як спосіб створення когнітивних лакун, що активують творчу уяву читача та змушують його до інтенсивного емоційного й асоціативного домислення, перетворюючи «мовчання» граматичної конструкції на потужний засіб профілювання значущих концептів. Особливу увагу в статті приділено феномену анаколуту, який у контексті когнітивної поетики потрактовано як стратегічний ресурс реалізації багатошарової перспективи. Показано, що порушення лінійного синтаксичного зв’язку відкриває множинність варіантів бачення ситуації, де минуле й теперішнє, присутність і відсутність існують одночасно в єдиному концептуальному блендингу. Розкрито когнітивний потенціал синтаксичного паралелізму, який у поєднанні з паронімією забезпечує дискурсивне моделювання складних психоемоційних станів, таких як зневіра, втома чи крихкість буття. На основі аналізу образних схем простору, сили та напрямку продемонстровано тілесний базис поетичної мови М. Каменюка, що дає змогу читачеві раціонально розуміти та інтуїтивно «переживати» втілені в тексті концепти. Отримані результати підтверджують продуктивність інтердисциплінарного підходу до аналізу художнього мовлення, де синтаксис постає як когнітивна дія, що залучає читача до спільного з автором конструювання смислів. Стаття відкриває нові перспективи для розвитку української когнітивної поетики, пропонуючи методологію дослідження індивідуально-авторських моделей світу через призму граматичної організації тексту. | A tanulmány a költői szintaxis átfogó vizsgálatát nyújtja a modern nyelvészet kognitív paradigmájának keretében, amelyben a grammatikai struktúrák a konceptuális tartalom modellezésének és a jelentésképzésnek dinamikus eszközeiként értelmeződnek. A kutatás R. Langacker és C. Broccias kognitív grammatikájának alapelveire, valamint J. Steen, J. Gavins és M. Giovanelli kognitív poétikájára épül. A tanulmány középpontjában a hagyományos szintaktikai alakzatok – az inverzió, az ellipszis, az anakoluthon és a parallelizmus – újraértelmezése áll, olyan sajátos „mentális gesztusokként”, amelyek képesek irányítani az olvasó figyelmét, elmozdítani az érzékelés perspektíváját, valamint összetett kognitív mechanizmusokat aktiválni. A tanulmány elméleti szinten igazolja, hogy az irodalmi diskurzusban a poétikai szintaxis jelentésképző funkciót tölt be, és a valóság megtestesült konceptualizációjának formájaként működik. Mihajlo Kamenyuk költői életművén keresztül bizonyítja, hogy a szintaktikai deformációk nem pusztán a stilisztikai kifejezőerő eszközei, hanem kognitív szempontból releváns műveletek, amelyek a szöveg „érzelmi vázát” alakítják ki. Az inverzió elemzése különösen alkalmas annak bemutatására, hogy ez az alakzat miként vesz részt a jelentés kiemelésében, valamint a tér- és időviszonyok újrarendezésében. A logikai hangsúly elmozdítása ugyanis új értelmezési lehetőségeket nyit meg, és mélyebb jelentésrétegeket hoz felszínre a szövegben. Az ellipszist a tanulmány olyan kognitív hiányhelyek létrehozásának eszközeként vizsgálja, amelyek aktiválják az olvasó alkotó képzeletét, és érzelmi, illetve asszociatív kiegészítésre ösztönzik. Így a grammatikai szerkezet „csendje” a fontos fogalmak és jelentések kiemelésének hatékony eszközévé válik. Külön figyelmet kap az anakoluthon jelensége, amelyet a tanulmány a kognitív poétika keretében a többrétegű perspektíva megteremtésének eszközeként értelmez. Rámutat arra, hogy a lineáris szintaktikai kapcsolat megszakítása egy adott helyzet többféle értelmezését teszi lehetővé: a múlt és a jelen, a jelenlét és a hiány egyetlen összetett fogalmi szerkezetben jelenik meg. A tanulmány feltárja a szintaktikai parallelizmus kognitív lehetőségeit is, amely a paronímiával együtt olyan összetett lelki és érzelmi állapotok nyelvi megformálását segíti elő, mint a kétségbeesés, a fáradtság vagy a lét törékenysége. A tér, az erő és az irány képi sémáinak elemzése alapján a szerző bemutatja Mihajlo Kamenyuk költői nyelvének alapjait, amely lehetővé teszi az olvasó számára, hogy a szövegben megjelenő fogalmakat ne csak racionálisan megértse, hanem intuitív módon át is élje. Az eredmények megerősítik, hogy az interdiszciplináris megközelítés eredményesen alkalmazható az irodalmi nyelv elemzésében. Ebben az értelmezésben a szintaxis nem pusztán nyelvtani szerkezet, hanem kognitív cselekvés, amely bevonja az olvasót a jelentések szerzővel közös létrehozásába. A tanulmány új lehetőségeket kínál az ukrán kognitív poétika fejlődéséhez, mivel módszertani alapot nyújt az egyéni szerzői világmodellek vizsgálatához a szöveg grammatikai szerveződésén keresztül.

Actions (login required)

Edit Item