Своєрідна багатомовність на банкнотах Австро-угорської Монархії = Peculiar multilingualism on the banknotes of the Austro-Hungarian Monarchy = Sajátos többnyelvűség az Osztrák-Magyar Monarchia bankjegyein

Beregszászi, Anikó and Csernicskó, István (2024) Своєрідна багатомовність на банкнотах Австро-угорської Монархії = Peculiar multilingualism on the banknotes of the Austro-Hungarian Monarchy = Sajátos többnyelvűség az Osztrák-Magyar Monarchia bankjegyein. ACTA ACADEMIAE BEREGSASIENSIS, PHILOLOGICA, 3 (1). pp. 27-45. ISSN 27866718

Preview

Text Article.pdf - Published Version Download (1MB) | Preview

Abstract

Тематика досліджень, присвячених мовному ландшафту, поступово розширюється, тож постійно набуває нових тлумачень і саме поняття. У статті банкноти розглядаються як елементи мовного ландшафту, а мовний ландшафт – як віддзеркалення мовної політики, її своєрідне публічне вираження. Випуск банкнот суворо регулюється державою, при цьому контролюється не тільки форма, колір, декоративні елементи, номінали та елементи захисту банкнот, але й символи та мови, які на них з’являються. Поряд із портретами історичних діячів, зображеннями, що стосуються культури та історичного минулого певної нації, присутність (чи відсутність) на банкнотах мов також є елементом символічної політики та частиною виявлення мовної політики певної держави. У публікації досліджуються мови, які були представлені в написах різних серій банкнот, виданих у дуалістичній Австро-Угорській Монархії у період від 1900 по 1919 років. У статті проаналізовані причини появи різних мов на банкнотах зазначеного періоду. На основі мов, які зображені на банкнота показано, що дві основні частини федеративної держави Австро-Угорщини проводили різну мовну політику. У статті висвітлено, що відповідно до концепції дуалізму на одній стороні австро-угорських банкнот домінувала німецька, а на іншій – угорська мова. На лицьовій стороні поряд із найважливішою інформацією, що подавалася тільки німецькою мовою, номінал купюри наводився і мовами кількох націй Австро-Угорської Монархії. Зворотна сторона була суто одномовною – угорською. Тож на банкноті номінал вказувався загалом десятьма мовами: німецькою, чеською, хорватською, польською, італійською, румунською, сербською, словенською і також і руською або українською. Стаття старається знайти відповідь, чому саме чеська, хорватська, сербська, польська, італійська, румунська, словенська і українська (руська) мови були використані на банкнотах поруч з німецькою, і чому залишилась одномовною зворотна сторона купюр. Автори дійшли до висновків, що навіть держави, які видають багатомовні банкноти, гарантують, що державна мова повинна бути в панівній позиції. | The topic of research devoted to the linguistic landscape is gradually expanding, so the concept itself is constantly acquiring new interpretations. The article considers banknotes as elements of the linguistic landscape, and the linguistic landscape as a reflection of language policy, its peculiar public expression. The issuance of banknotes is strictly regulated by the state, while controlling not only the shape, color, decorative elements, denominations and security elements of the banknotes, but also the symbols and languages that appear on them. Along with portraits of historical figures, images related to the culture and historical past of a certain nation, the presence (or absence) of languages on banknotes is also an element of symbolic politics and a part of revealing the language policy of a certain state. The publication examines the languages that were represented in the inscriptions of various series of banknotes issued in the dualistic Austro-Hungarian Monarchy between 1900 and 1919. The article analyzes the reasons for the appearance of different languages on banknotes of the specified period. Based on the languages depicted on the banknotes, it is shown that the two main parts of the federal state of AustriaHungary pursued different language policies. The article highlights that, according to the concept of dualism, the German language dominated on one side of the Austro-Hungarian banknotes, and the Hungarian language on the other. On the front side, along with the most important information, which was provided only in German, the denomination of the banknote was indicated in the languages of several nations of the Austro-Hungarian Monarchy. The reverse side was purely monolingual – Hungarian. Therefore, the denomination was indicated on the banknote in a total of ten languages: German, Czech, Croatian, Polish, Italian, Romanian, Serbian, Slovenian, and also Ruthenian or Ukrainian. The article tries to find an answer to why the Czech, Croatian, Serbian, Polish, Italian, Romanian, Slovenian and Ukrainian (Ruthenian) languages were used on banknotes next to German, and why the reverse side of the banknotes remained monolingual (Hungarian). The authors concluded that even states that issue multilingual banknotes guarantee that the state language should be in a dominant position. | A nyelvi tájkép kutatási témája fokozatosan bővül, így maga a fogalom is folyamatosan új értelmezésekre tesz szert. A tanulmány a bankjegyeket a nyelvi tájkép elemeinek, a nyelvi tájképet pedig a nyelvpolitika tükörképének, sajátos és nyilvános kifejezésének tekinti. A bankjegyek kibocsátását az állam szigorúan szabályozza, miközben nemcsak a bankjegyek formáját, színét, díszítőelemeit, címleteit és biztonsági elemeit kontrollálja, hanem a rajtuk megjelenő szimbólumokat és nyelveket is. A történelmi személyiségek portréi, egy-egy nemzet kultúrájához, történelmi múltjához kapcsolódó jelképek mellett a nyelvek bankjegyeken való jelenléte (vagy épp hiánya) a szimbolikus politika eleme, egy-egy állam nyelvpolitikája feltárásának része. A közlemény azt vizsgálja, hogy a dualista Osztrák– Magyar Monarchia 1900 és 1919 között kibocsátott különböző bankjegysorozatainak feliratai milyen nyelveket tartalmaztak. A cikk azt elemzi, hogy az adott időszak bankjegyein milyen okok miatt jelentek meg különböző nyelvek. A papírpénzeken ábrázolt nyelvek alapján látható, hogy az osztrák–magyar szövetségi állam két fő része (az Osztrák Császárság és a Magyar Királyság) eltérő nyelvpolitikát folytatott. A szerzők kiemelik, hogy a dualizmus eszméjének megfelelően az osztrák–magyar bankjegyek egyik oldalán a német, a másikon a magyar nyelv dominált. Az előlapon a legfontosabb, csak német nyelven közölt információk mellett a bankjegy címletét az Osztrák–Magyar Monarchia több nemzetének nyelvén is feltüntették. A hátoldal tisztán egynyelvű volt – magyar. Összesen tehát tíz nyelven tüntették fel a névértéket a bankjegyen: németül, csehül, horvátul, lengyelül, olaszul, románul, szerbül, szlovénul, valamint ruszinul vagy ukránul. A cikk arra próbál választ találni, hogy a bankjegyeken a német mellett miért használtak a cseh, horvát, szerb, lengyel, olasz, román, szlovén és ukrán (ruszin) nyelvet, és miért maradt egynyelvű (magyar) a bankjegyek hátoldala? A szerzők arra a következtetésre jutottak, hogy még a többnyelvű bankjegyeket kibocsátó államok is arra törekszenek, hogy az államnyelv domináns pozícióba kerüljön.

Actions (login required)

Edit Item